строщений

СТРО́ЩЕНИЙ, а, е, розм. Дієпр. пас. мин. ч. до строщи́ти 1.

Він об зруйнований жертовник вдарив сю арфу й кинув строщену додолу (Л. Укр., II, 1951, 154).

Значення в інших словниках

1. строщений — стро́щений дієприкметник розм.  Орфографічний словник української мови
2. строщений — СТРО́ЩЕНИЙ, а, е, розм. Дієпр. пас. до строщи́ти 1. Він об зруйнований жертовник вдарив сю арфу й кинув строщену додолу (Леся Українка).  Словник української мови у 20 томах
3. строщений — -а, -е, розм. Дієприкм. пас. мин. ч. до строщити 1).  Великий тлумачний словник сучасної мови