стрілок

СТРІЛО́К, лка́, ч., рідко. Те саме, що стріле́ць.

У володінні цією зброєю [луком із стрілою] скіфи досягали особливої майстерності і славилися як неперевершені стрілки (Нариси стар. іст. УРСР, 1957, 143);

Начальник французького гарнізону спішно відрядив взвод стрілків для наведення порядку (Смолич, V, 1959, 611).

Значення в інших словниках

1. стрілок — стріло́к іменник чоловічого роду, істота рідко  Орфографічний словник української мови
2. стрілок — Стрілець  Словник чужослів Павло Штепа
3. стрілок — СТРІЛО́К, лка́, ч., рідко. Те саме, що стріле́ць. У володінні цією зброєю [луком із стрілою] скіфи досягали особливої майстерності і славилися як неперевершені стрілки (з наук. літ.); Начальник французького гарнізону спішно відрядив взвод стрілків для наведення порядку (Ю. Смолич).  Словник української мови у 20 томах
4. стрілок — -лка, ч., рідко. Те саме, що стрілець.  Великий тлумачний словник сучасної мови