1. Словник української мови в 11 томах

стрілок

СТРІЛО́К, лка́, ч., рідко. Те саме, що стріле́ць.

У володінні цією зброєю [луком із стрілою] скіфи досягали особливої майстерності і славилися як неперевершені стрілки (Нариси стар. іст. УРСР, 1957, 143);

Начальник французького гарнізону спішно відрядив взвод стрілків для наведення порядку (Смолич, V, 1959, 611).

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. стрілок — стріло́к іменник чоловічого роду, істота рідко Орфографічний словник української мови
  2. стрілок — Стрілець Словник чужослів Павло Штепа
  3. стрілок — СТРІЛО́К, лка́, ч., рідко. Те саме, що стріле́ць. У володінні цією зброєю [луком із стрілою] скіфи досягали особливої майстерності і славилися як неперевершені стрілки (з наук. літ.); Начальник французького гарнізону спішно відрядив взвод стрілків для наведення порядку (Ю. Смолич). Словник української мови у 20 томах
  4. стрілок — -лка, ч., рідко. Те саме, що стрілець. Великий тлумачний словник сучасної мови