стрільнути —
стрі́льнути дієслово доконаного виду стрільну́ти дієслово доконаного виду
Орфографічний словник української мови
стрільнути —
СТРІЛЬНУ́ТИ див. стре́льну́ти.
Словник української мови у 20 томах
стрільнути —
(-ну, -неш) док., що, жрм. Попросити, випросити у когось щось (у т. ч. на певний час). Стрільнути олівця. БСРЖ, 569.
Словник жарґонної лексики української мови
стрільнути —
див. стрельнути.
Великий тлумачний словник сучасної мови
стрільнути —
СТРІЛЯ́ТИ (робити постріл, постріли з вогнепальної зброї), БИ́ТИ, ПАЛИ́ТИ розм., СМАЛИ́ТИ підсил. розм., ЛУПИ́ТИ підсил. розм., ЧЕСА́ТИ підсил. розм., ГАТИ́ТИ підсил. розм., ДОВБА́ТИ підсил. розм., ДОВБТИ́ підсил. розм. (уперто й методично — перев.
Словник синонімів української мови
стрільнути —
Стре́льнути, -ну, -неш і стрільну́ти, -ну́, -не́ш стрільну́ти, див. стре́льнути
Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
стрільнути —
Стрільнути, -ну, -неш гл. = стрельнути. У Глухові, у городі, стрільнули з гармати. Макс.
Словник української мови Грінченка