стукатися

СТУ́КАТИСЯ, аюся, аєшся, недок.

1. Ударяючи у двері, вікно, давати знати про себе, виражати прохання впустити.

Мені снилося.. Богданка стукається в двері, щоб її пустити (Коцюб., III, 1956, 174);

— За кілька хвилин я вже стукався у двері мало знайомої мені панни (Л. Янов., І, 1959, 328);

— Галинко, Галинко… — стукається Перепел у сонне віконце (Земляк, Гнівний Стратіон, 1960, 14).

2. Ударятися об що-небудь.

Ділиться на шматки товста крига над водою,.. а дійшовши до лісу — стукається об кожну деревину (Мирний, IV, 1955, 299);

Руді, вусаті дрібні рачки стрибали у воді, стукаючись об дно цеберки (Донч., Ю. Васюта, 1950, 8);

Данило, заточуючись, стукаючись головою об стіни вузького коридора, біг до своєї камери (Стельмах, II, 1962, 231);

// Ударятися один об одного при зустрічному русі.

Поперечні хвилі захиталися, подалися назад і, стукаючись одна об одну, пішли собі вистрибом (Мирний, IV, 1955, 316);

Колись ми з ним у «сома» грали Й головами стукались в воді (Сос., І, 1957, 340).

3. перен., розм. Вступати в боротьбу з ким-небудь.

Значення в інших словниках

1. стукатися — сту́катися дієслово недоконаного виду  Орфографічний словник української мови
2. стукатися — СТУ́КАТИСЯ, аюся, аєшся, недок. 1. Ударяючи у двері, вікно, давати знати про себе, виражати прохання впустити. Мені снилося .. Богданка стукається в двері, щоб її пустити (М.  Словник української мови у 20 томах
3. стукатися — -аюся, -аєшся, недок. 1》 Ударяючи у двері, вікно, давати знати про себе, виражати прохання впустити. 2》 Ударятися об що-небудь. || Ударятися один об одного при зустрічному русі. 3》 перен., розм. Вступати в боротьбу з ким-небудь.  Великий тлумачний словник сучасної мови
4. стукатися — БИ́ТИСЯ (торкатися чого-небудь, стикатися з чимось тощо, налітаючи з розгону, опускаючись із силою і т. ін.); УДАРЯ́ТИСЯ (ВДАРЯ́ТИСЯ), УДАРЯ́ТИ (ВДАРЯ́ТИ) у що, об що (підкреслюється роздільність дії); СТУ́КАТИСЯ (перев. зі стуком); ТОВКТИ́СЯ розм.  Словник синонімів української мови