стукачка
СТУКА́ЧКА, и, ж. Те саме, що сту́калка 1.
Спинився біля якоїсь крамниці дід-сторож з дерев’яною стукачкою (Шиян, Баланда, 1957, 102);
[Дід Касян:] Тепер літо, все стоїть сухе, як порох, ще й до того ніч (Ударив у стукачку) (М. Куліш, П’єси, 1960, 66).
Словник української мови (СУМ-11)