стяжати
СТЯЖА́ТИ, а́ю, а́єш, недок. і док., книжн.
1. Наживати, нагромаджувати що-небудь шляхом експлуатації когось.
Став земних владик судити Небесний владика: — Доколі будете стяжати І кров невинну розливать Людей убогих? (Шевч., І, 1963, 342).
2. Добиватися, досягати чого-небудь.
Чому В. С. Караджич, Шафарик і інші не постриглись у німці (їм би зручніше було), а остались слов’янами, щирими синами матерей [матерів] своїх, і славу добрую стяжали? (Шевч., І, 1951, 375).
Словник української мови (СУМ-11)