стілечки
СТІ́ЛЕЧКИ, присл., розм. У визначено малій кількості.
[3-я дівчина:] Залізну булаву Всю ніч йому кували, Нещасні ковалі І стілечки не спали (Олесь, Вибр., 1958, 471);
; Головою земельної комісії майже одноголосно обрали Тимофія Горицвіта, хоч і віднікувався він тим, що грамоти навіть от стілечки не має (Стельмах, II, 1962, 20).
Словник української мови (СУМ-11)