суботній

СУБО́ТНІЙ, я, є. Прикм. до субо́та.

До цього суботнього дня вони ніколи не бачили один одного (Мушк., Серце.., 1962, 269);

В суботню ніч товариші вирішили відпочити (Ільч., Вибр., 1948, 28);

// Який відбувається, здійснюється і т. ін. в суботу.

Суботній обід; Суботній відпочинок; Суботнє зібрання;

// Який приходить у суботу або щосуботи.

Калічила [дружина] деякі слова так немилосердно, що викликала тим не тільки сміх у суботніх його гостей, а й усмішку на обличчі Семена Івановича (Рильський, Веч. розмови, 1964, 26);

// Признач. для використання в суботу.

Дивний настрій починає опановувати мене під гомін чужої мови, серед суворих незнайомих малюнків,.. суботніх свічників (Вас., І, 1959, 253).

Значення в інших словниках

1. суботній — субо́тній прикметник  Орфографічний словник української мови
2. суботній — [субот(')н'ій] м. (на) -н'ому/-н'ім; ж. -н'а; с. -н'еи; мн. -н'і  Орфоепічний словник української мови
3. суботній — СУБО́ТНІЙ, я, є. Прикм. до субо́та. До цього суботнього дня вони ніколи не бачили один одного (Ю. Мушкетик); В суботню ніч товариші вирішили відпочити (О. Ільченко); // Який відбувається, здійснюється і т. ін. в суботу.  Словник української мови у 20 томах
4. суботній — -я, -є. Прикм. до субота. || Який відбувається, здійснюється і т. ін. в суботу. Суботній обід. Суботній відпочинок. || Який приходить у суботу або щосуботи. || Признач. для використання в суботу.  Великий тлумачний словник сучасної мови
5. суботній — Субі́тній і субо́тній, -ня, -нє субо́тній і субі́тній, -ня, -нє  Правописний словник Голоскевича (1929 р.)