суботник

СУБО́ТНИК, а, ч. Добровільне і безоплатне колективне виконання суспільне корисної роботи в позаурочний час (спершу по суботах).

На Всесоюзний комуністичний суботник на честь 100-річчя з дня народження В. І. Леніна вийшло понад 119 мільйонів чоловік (Ком. Укр., 6, 1970, 22);

О незабутні комсомольські роки! Суботники… Ми зводили Держпром, І Дніпрогес, і шахт копри високі… (Нех., Чудесний сад.., 1962, 56);

В ешелонах влаштували щось схоже на летючий суботник (Гончар, II, 1959, 308).

Значення в інших словниках

1. суботник — субо́тник 1 іменник чоловічого роду безоплатна колективна праця субо́тник 2 іменник чоловічого роду, істота адвентист сьомого дня розм.  Орфографічний словник української мови
2. суботник — СУБО́ТНИК¹, а, ч., заст. Добровільне і безоплатне колективне виконання суспільне корисної роботи в позаурочний час (спершу по суботах). В ешелонах влаштували щось схоже на летючий суботник (О. Гончар).  Словник української мови у 20 томах
3. суботник — А, ч. Гулянка. Збираємось на суботник?  Словник сучасного українського сленгу
4. суботник — (-а) ч.,маф. Один день на місяць, коли повія працює безкоштовно, віддаючи весь прибуток міліціонерам або сутенеру На "суботники" (безплатні замовлення) їздили рідко — раз на місяць або навіть рідше (ВЗ, 20.04.2001) ЯБМ, 2, 395.  Словник жарґонної лексики української мови
5. суботник — -а, ч. 1》 іст. Добровільне і безоплатне колективне виконання суспільно корисної роботи в позаурочний час (спершу лише по суботах). 2》 розм. Парафіянин однієї з християнських сект (баптист, євангеліст тощо).  Великий тлумачний словник сучасної мови
6. суботник — Субо́тник, -ка; -ники, -ків  Правописний словник Голоскевича (1929 р.)