суботник
СУБО́ТНИК¹, а, ч., заст.
Добровільне і безоплатне колективне виконання суспільне корисної роботи в позаурочний час (спершу по суботах).
В ешелонах влаштували щось схоже на летючий суботник (О. Гончар).
(1) Комуністи́чний субо́тник – добровільна неоплачувана праця трудящих у вихідний день на користь держави, суспільства.
1919 року у депо Москва-Сортувальна Московсько-Казанської залізниці відбувся перший комуністичний суботник (з газ.).
СУБО́ТНИК² див. субо́тники.
Словник української мови (СУМ-20)