субітка

СУБІ́ТКА, и, ж.

1. Пестл. до субо́та.

2. заст. Суботні вечорниці.

3. заст., розм. Щосуботнє покарання учнів у дореволюційній школі, семінарії.

За сюю прикладку, опріч субітки, що по закону подоба, буде їх шкварити [дяк] що в бога день цілий місяць… (Кв.-Осн., II, 1956, 175).

Дава́ти (да́ти) субі́тки кому — бити, карати кого-небудь.

Хто хоть трохи ліновався [лінувався], Тому субітки і давав [Еней] (Котл., І, 1952, 168);

І псалтиря забув [Симеон] читати, Тільки й вміє школярам субітки давати (Кв.-Осн., II, 1956, 175);

Покуштува́ти (скуштува́ти) субі́тки — зазнати покарання, бути битим.

[Дяк:] Петрусю! Кинь байки, — з байками не здобруєш! — Учи свій стих, а то субітки покуштуєш! (Бор., Тв., 1957, 130).

Значення в інших словниках

1. субітка — Багаття для випалювання вугілля [I]  Словник з творів Івана Франка
2. субітка — субі́тка іменник жіночого роду  Орфографічний словник української мови
3. субітка — СУБІ́ТКА, и, ж. 1. Пестл. до субо́та. 2. заст. Суботні вечорниці. 3. заст., розм. Щосуботнє покарання учнів у школі, семінарії. За сюю прикладку, опріч субітки, що по закону подоба, буде їх шкварити [дяк] що в Бога день цілий місяць... (Г. Квітка-Основ'яненко).  Словник української мови у 20 томах
4. субітка — -и, ж. 1》 Пестл. до субота. 2》 заст. Суботні вечорниці. 3》 заст., розм. Щосуботнє покарання учнів у дореволюційній школі, семінарії. Давати субітки кому — бити, карати кого-небудь. Покуштувати субітки — зазнати покарання, бути битим.  Великий тлумачний словник сучасної мови
5. субітка — дава́ти / да́ти субі́тки кому, заст., жарт. Бити, карати, переважно різками, кого-небудь за щось. Еней від них не одступався, Тройчаткою всіх приганяв; А хто хоть трохи ліновався (лінувався), Тому субітки і давав (І.  Фразеологічний словник української мови
6. субітка — Субі́тка, -тки, -тці; -бі́тки, -ток  Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
7. субітка — Субітка, -ки ж. 1) ум. отъ субота. 2) Наказаніе школьниковъ розгами по субботамъ. За сюю прикладку, опріч субітки, що по закону подобає, буде їх шкварити, що в Бога день, цілий місяць. Кв. II. 86.  Словник української мови Грінченка