субір

СУ́БІР, бору, ч. Природний сосновий (з домішкою дерев інших порід) ліс, який росте на супісках або пісках.

Хвойні ліси поділяють на бори (чисті сосняки) і субори (сосна з дубом або ялиною) (Колг. енц., II, 1956, 344);

Для суборів характерні відносно бідні грунти — глинисті піски, піщані грунти (Лісівн. і полезах. лісорозв., 1956, 50).

Значення в інших словниках

1. субір — су́бір іменник чоловічого роду  Орфографічний словник української мови
2. субір — -бору, ч. Природний сосновий (з невеликою кількістю дерев інших порід) ліс, який росте на супісках або пісках.  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. субір — СУ́БІР, бору, ч. Природний сосновий (з домішкою дерев інших порід) ліс, який росте на супісках або пісках. Хвойні ліси поділяють на бори (чисті сосняки) і субори (сосна з дубом або ялиною) (з наук.-попул. літ.  Словник української мови у 20 томах