субір
СУ́БІР, бору, ч.
Природний сосновий (з домішкою дерев інших порід) ліс, який росте на супісках або пісках.
Хвойні ліси поділяють на бори (чисті сосняки) і субори (сосна з дубом або ялиною) (з наук.-попул. літ.);
Для суборів характерні відносно бідні ґрунти – глинисті піски, піщані ґрунти (з наук. літ.).
Словник української мови (СУМ-20)