сувати
СУ́ВАТИ, аю, аєш, недок., перех. і неперех., діал. Совати (у 3 знач.).
Ухопився [Панько] правою рукою за вершок брами по самій середині, а відтак підніс туди й ліву руку. Ногами сував по брамі, шукаючи якогось опору (Март., Тв., 1954, 164);
Діти.. стали складати букви у слова: а котре певніше читало, сувало пальці вище то нижче по книжці: читало з пам’яті (У. Кравч., Вибр.., 1958, 371).
Словник української мови (СУМ-11)