судилище

СУДИ́ЛИЩЕ, а, с., заст., ірон. Суд (у 1-4 знач.).

Не вірилось, що в тій біленькій, чепурній, такій не схожій на судилище хаті, зараз засідає військовий суд (Гончар, Людина.., 1960, 160);

Шевченко з презирством описав ганебне судилище над Гусом, його нечестивих суддів (Мельн., Папи.., 1960, 37);

*У порівн. Антоніо стояв осяяний гострими, тремтливими вогниками, немов на судилищі інквізиції (Ю. Бедзик, Вогонь.., 1960, 120).

Значення в інших словниках

1. судилище — суди́лище іменник середнього роду рідко  Орфографічний словник української мови
2. судилище — Судище, суд, див. ареопаг, трибунал  Словник чужослів Павло Штепа
3. судилище — СУДИ́ЛИЩЕ, а, с., ірон. Суд (у 1–4 знач.). Не вірилось, що в тій біленькій, чепурній, такій не схожій на судилище хаті, зараз засідає військовий суд (О. Гончар); Шевченко з презирством описав ганебне судилище над Гусом, його нечестивих суддів (Ю.  Словник української мови у 20 томах
4. судилище — -а, с., заст., ірон. Суд (у 1-4 знач.).  Великий тлумачний словник сучасної мови