судина
СУДИ́НА, и, ж.
1. Трубчастий еластичний орган у тілі людини й тварини, по якому рухається кров або лімфа.
Теплові промені, діючи на нервові волокна дрібних кровоносних судин, розширюють їх і поліпшують живлення шкіри, полегшують роботу серця (Наука.., 7, 1956, 17);
[Карташов:] Прошу без грубощів. Ви… ви звужуєте мені судини! У мене гіпертонія! (Довж., І, 1958, 468).
∆ Корона́рні суди́ни див. корона́рний;
Сітча́сті суди́ни див. сітча́стий.
2. Трубка з клітин, що служить для живлення рослини водою і розчиненими в ній речовинами.
По судинах поживні речовини рухаються разом з водою до листків, (Добрива.., 1956, 21).
3. розм. Посудина для їжі й зберігання харчових продуктів.
Добре господині, коли повно в судині (Номис, 1864, № 1404);
Приборкує [пташник] пташину, щоб вміла знаходити з зернятками полицю, з судини воду пити (У. Кравч., Вибр., 1958, 134).
4. заст. Судно ( див. судно́¹).
— Каторга — це корабель такий. Там гребли ми веслами, женучи судину (Гр., І, 1963, 345).
Словник української мови (СУМ-11)