судина
СУДИ́НА, и, ж.
1. Трубчастий еластичний орган у тілі людини й тварини, по якому рухається кров або лімфа.
Теплові промені, діючи на нервові волокна дрібних кровоносних судин, розширюють їх і поліпшують живлення шкіри, полегшують роботу серця (з наук.-попул. літ.);
[Карташов:] Прошу без грубощів. Ви... ви звужуєте мені судини! У мене гіпертонія! (О. Довженко).
2. Трубка з клітин, що служить для живлення рослини водою і розчиненими в ній речовинами.
По судинах поживні речовини рухаються разом з водою до листків (з наук. літ.).
3. розм. Посудина для їжі й зберігання харчових продуктів.
Добре господині, коли повно в судині (Номис);
Приборкує [пташник] пташину, щоб вміла знаходити з зернятками полицю, з судини воду пити (Уляна Кравченко).
4. заст. Судно (див. судно́¹).
– Каторга – це корабель такий. Там гребли ми веслами, женучи судину (Б. Грінченко).
△ (1) Ефере́нтні суди́ни – судини, що виносять кров, лімфу з органа;
(2) Мальпі́гієві суди́ни – органи виділення в більшості павукоподібних, багатоніжок та комах.
У комах органами виділення є мальпігієві судини (з наук. літ.);
(3) Сітча́сті суди́ни, анат. – судини, в яких потовщені місця між порами утворюють ніби сітку.
Словник української мови (СУМ-20)