судимість
СУДИ́МІСТЬ, мості, ж.
Правовий наслідок засудження особи за вчинений злочин.
Не може бути обраним до Верховної Ради України громадянин, який має судимість за вчинення умисного злочину, якщо ця судимість не погашена і не знята у встановленому законом порядку (з мови документів);
– Я заплямований. На мені судимість... (В. Кучер).
Словник української мови (СУМ-20)