судимість
СУДИ́МІСТЬ, мості, ж.
Правовий наслідок засудження особи за вчинений злочин.
Не може бути обраним до Верховної Ради України громадянин, який має судимість за вчинення умисного злочину, якщо ця судимість не погашена і не знята у встановленому законом порядку (з мови документів);
– Я заплямований. На мені судимість... (В. Кучер).
Джерело:
Словник української мови (СУМ-20)
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- судимість — суди́мість іменник жіночого роду Орфографічний словник української мови
- судимість — -мості, ж. Правовий наслідок засудження особи за вчинений злочин. Зняти судимість — перестати враховувати засудження в минулому. Великий тлумачний словник сучасної мови
- судимість — СУДИ́МІСТЬ, мості, ж. Правовий наслідок засудження особи за вчинений злочин. Народними суддями і народними засідателями не можуть бути обрані особи, які мають судимість (Рад. суд охороняє права.., 1964, 28); — Я заплямований. Словник української мови в 11 томах