судимість
СУДИ́МІСТЬ, мості, ж. Правовий наслідок засудження особи за вчинений злочин.
Народними суддями і народними засідателями не можуть бути обрані особи, які мають судимість (Рад. суд охороняє права.., 1964, 28);
— Я заплямований. На мені судимість… (Кучер, Трудна любов, 1960, 584).
Зня́ти суди́мість — перестати враховувати засудження в минулому.
— Він як дізнається, обов’язково мене розшукає, зніме судимість, і ми тоді по-новому заживем (Гончар, Тронка, 1963, 322).
Джерело:
Словник української мови (СУМ-11)
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- судимість — суди́мість іменник жіночого роду Орфографічний словник української мови
- судимість — СУДИ́МІСТЬ, мості, ж. Правовий наслідок засудження особи за вчинений злочин. Не може бути обраним до Верховної Ради України громадянин, який має судимість за вчинення умисного злочину... Словник української мови у 20 томах
- судимість — -мості, ж. Правовий наслідок засудження особи за вчинений злочин. Зняти судимість — перестати враховувати засудження в минулому. Великий тлумачний словник сучасної мови