судоговоріння

СУДОГОВОРІ́ННЯ, я, с., юр. Усний виклад сторонами суті справи на судовому засіданні.

Одержаний руською шляхтою Волині в 1569 р. привілей на судоговоріння руською мовою разом із тим робить виняток для міст, де юридична акція має лишатися польською (Пит. походж. укр. мови, 1956, 162).

Значення в інших словниках

1. судоговоріння — судоговорі́ння іменник середнього роду  Орфографічний словник української мови
2. судоговоріння — СУДОГОВОРІ́ННЯ, я, с., юр. Усний виклад сторонами суті справи на судовому засіданні. Одержаний руською шляхтою Волині в 1569 р. привілей на судоговоріння руською мовою разом із тим робить виняток для міст, де юридична акція має лишатися польською (з наук. літ.).  Словник української мови у 20 томах
3. судоговоріння — -я, с., юр. Усний виклад сторонами суті справи на судовому засіданні.  Великий тлумачний словник сучасної мови