судорожно
СУ́ДОРОЖНО. Присл. до су́дорожний.
Ні плачу, ні сліз в очах, тільки уста судорожно дрижать (Ков., Світ.., 1960, 41);
Хрипів бідний хлопець, судорожно хлипаючи (Фр., І, 1955, 244);
Тільки тепер він відчув у своїй руці судорожно затиснуту маленьку холодну гранату (Гончар, III, 1959, 161);
Широка долоня з’являється на поверхні одваленого грунту, судорожно відгортаючи його набік (Шиян, Магістраль, 1934, 225);
*Образно. Красунь кедр судорожно здригався, ясно-бурі шишки рясним градом сипалися з нього (Донч., III, 1956, 55).
Словник української мови (СУМ-11)