судящий

СУДЯ́ЩИЙ, а, е, заст. Який чинить суд.

Почала [хазяйка] Івзі розказувати, як у судящих панів поводиться (Кв.-Осн., II, 1956, 282);

// у знач. ім. судя́щий, щого, ч. Суддя.

Вийшов судящий, на всіх позирнув (Щог., Поезії, 1958, 477).

Значення в інших словниках

1. судящий — Судовий, судівний  Словник чужослів Павло Штепа
2. судящий — СУДЯ́ЩИЙ, а, е, заст. Який чинить суд. Почала [хазяйка] Івзі розказувати, як у судящих панів поводиться (Г. Квітка-Основ'яненко); // у знач. ім. судя́щий, щого, ч. Суддя. Вийшов судящий, на всіх позирнув (Я. Щоголів).  Словник української мови у 20 томах
3. судящий — -а, -е, заст. Який чинить суд. || у знач. ім. судящий, -щого, ч. Суддя.  Великий тлумачний словник сучасної мови
4. судящий — Судящий, -а, -е 1) Судящій, судья. Кв. 2)? Твоя мамуня.... у судящім гробі. Гол. III. 273. см. судній 3.  Словник української мови Грінченка