судівництво
СУДІВНИ́ЦТВО, а, с., рідко. Те саме, що правосу́ддя.
Коли є вже хто.. надворним [надвірним] радником, тоді й до міністра судівництва недалеко (Коб., І, 1956, 68);
Запрацювала машина судівництва. Прокурор Єлисаветграда дає вказівку слідчому поновити слідство (Вітч., 2, 1965, 172).
Словник української мови (СУМ-11)