сумерк
СУ́МЕРК, у, ч., діал. Присмерк, смеркання.
Година була надвечірня, закутана в сумерк (Коб., III, 1956, 263);
Сумерк западав щораз густіший (Фр., VI, 1951, 179);
*Образно. Тяжко, важко вік свій коротати У незнання сумерці німім (Фр., X, 1954, 24).
Словник української мови (СУМ-11)