суморок
СУ́МОРОК, СУ́МРАК, у, ч., діал. Сутінок, присмерк.
Ген серед шляху манячить щось крізь вечірній суморок: то стоїть плакуча верба (Вас., І, 1959, 105);
Сивий сумрак стелився селом (Кобр., Вибр., 1954, 164);
Тихо скотився сумрак на сю веселу маленьку оселю; годі вже читати (Хотк., І, 1966, 43).
Словник української мови (СУМ-11)