сумовитість
СУМОВИ́ТІСТЬ, тості, ж. Властивість за знач. сумови́тий.
У книзі [«Дерево пізнання» Л. Первомайського] є рядки, сповнені сумовитості, є строфи, в яких бринить туга і навіть гіркота, але немає претензій до самого життя, немає почуття образи на те, що воно не вистеляє людський шлях трояндами суцільної радості (Роб. газ., 7.II 1973, 2).
Словник української мови (СУМ-11)