сумовитість
СУМОВИ́ТІСТЬ, тості, ж.
Властивість за знач. сумови́тий.
У книзі [“Дерево пізнання” Л. Первомайського] є рядки, сповнені сумовитості, є строфи, в яких бринить туга і навіть гіркота, але немає претензій до самого життя, немає почуття образи на те, що воно не вистеляє людський шлях трояндами суцільної радості (з газ.);
Глухо шуміли віковічні дуби на кручі дністровській, і юнак чув сумовитість та тугу в тому бентежному гомоні (О. Бердник);
Вона згоряла з сорому, вона ридала ночами з любові. (Про все це, вже мужньою жоною, розказувала з ніжною сумовитістю, лежачи в гарячій постелі на мужевій руці) (Ю. Мушкетик).
Словник української мови (СУМ-20)