сумовитість
СУМОВИ́ТІСТЬ, тості, ж.
Властивість за знач. сумови́тий.
У книзі [“Дерево пізнання” Л. Первомайського] є рядки, сповнені сумовитості, є строфи, в яких бринить туга і навіть гіркота, але немає претензій до самого життя, немає почуття образи на те, що воно не вистеляє людський шлях трояндами суцільної радості (з газ.);
Глухо шуміли віковічні дуби на кручі дністровській, і юнак чув сумовитість та тугу в тому бентежному гомоні (О. Бердник);
Вона згоряла з сорому, вона ридала ночами з любові. (Про все це, вже мужньою жоною, розказувала з ніжною сумовитістю, лежачи в гарячій постелі на мужевій руці) (Ю. Мушкетик).
Джерело:
Словник української мови (СУМ-20)
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- сумовитість — сумови́тість іменник жіночого роду Орфографічний словник української мови
- сумовитість — -тості, ж. Властивість за знач. сумовитий. Великий тлумачний словник сучасної мови
- сумовитість — СУМОВИ́ТІСТЬ, тості, ж. Властивість за знач. сумови́тий. У книзі [«Дерево пізнання» Л. Первомайського] є рядки, сповнені сумовитості, є строфи, в яких бринить туга і навіть гіркота, але немає претензій до самого життя, немає почуття образи на... Словник української мови в 11 томах