сумуючий

СУМУ́ЮЧИЙ, а, е, рідко. Дієпр. акт. теп. ч. до сумува́ти;

// У знач. прикм.

Втіхи, надій принеси хоть краплиночку, Виклич життя нове в серці сумуючім! (Граб., І, 1959, 379).

Значення в інших словниках

1. сумуючий — суму́ючий дієприкметник рідко  Орфографічний словник української мови
2. сумуючий — СУМУ́ЮЧИЙ, а, е, рідко. Який сумує. Втіхи, надій принеси хоть краплиночку, Виклич життя нове в серці сумуючім! (П. Грабовський).  Словник української мови у 20 томах