сумуючий
СУМУ́ЮЧИЙ, а, е, рідко. Дієпр. акт. теп. ч. до сумува́ти;
// У знач. прикм.
Втіхи, надій принеси хоть краплиночку, Виклич життя нове в серці сумуючім! (Граб., І, 1959, 379).
Джерело:
Словник української мови (СУМ-11)
на Slovnyk.me