супочинок

СУПОЧИ́НОК, нку, СУПОЧИ́ВОК, вку, ч., діал. Спочинок.

— Сеї ночі я остануся ще коло вашої матері, а ви йдіть до супочинку… (Коб., III, 1956, 216);

Важкі фотелі стояли твердо і гордо на своїх грубих коротеньких лабах; софи під дзеркалами немов зітхали глибоко час від часу, запрошуючи до супочивку (Фр., І, 1955, 318).

Не ма́ти (не зна́ти) супочи́нку (супочи́вку) — те саме, що Не ма́ти спочи́нку ( див. ма́ти²).

Ніколи не знав [Іван] супочинку; запряжений змалку до старості в тяжкий віз життя — тягнув його всіма жилами (Ірчан, II, 1958, 132).

Значення в інших словниках

1. супочинок — супочи́нок іменник чоловічого роду діал.  Орфографічний словник української мови
2. супочинок — СУПОЧИ́НОК, нку, СУПОЧИ́ВОК, вку, ч., діал. Спочинок. – Сеї ночі я остануся ще коло вашої матері, а ви йдіть до супочинку... (О. Кобилянська); Важкі фотелі стояли твердо і гордо на своїх грубих коротеньких лабах...  Словник української мови у 20 томах
3. супочинок — -нку, супочивок, -вку, ч., діал. Спочинок.  Великий тлумачний словник сучасної мови