супротив

СУПРОТИ́В, прийм. з род. в., присл., діал. Супроти.

На боковій стіні, супротив дверей, у півтіні висів великий образ (Фр., V, 1951, 186);

Батько Богдан збирав козацтво поміж людом да ставав супроти дук і шляхти (П. Куліш, Вибр., 1969, 138);

Так «грешно» [гречно] поводиться тільки газдиня супротив гостей (Черемш., Тв., 1960, 89);

[Параска:] Коли вже так собі любитеся, то і біг з вами!..От вам моє благословення! Я не буду супротив… (Кост., І, 1967, 170).

Значення в інших словниках

1. супротив — супроти́в іменник чоловічого роду діал.  Орфографічний словник української мови
2. супротив — див. опір  Словник синонімів Вусика
3. супротив — СУПРОТИ́В, діал. 1. прийм., з род. в. Супроти. На боковій стіні, супротив дверей, у півтіні висів великий образ (І. Франко); Так “грешно” [гречно] поводиться тільки газдиня супротив гостей (Марко Черемшина). 2. присл. Супроти.  Словник української мови у 20 томах
4. супротив — прийм. з род. в., присл., діал. Супроти.  Великий тлумачний словник сучасної мови