супротивлятися
СУПРОТИВЛЯ́ТИСЯ, я́юся, я́єшся і СУПРОТИ́ВИТИСЯ, влюся, вишся; мн. супроти́вляться; недок., діал. Чинити опір; опиратися.
Постановили [тухольці].. стояти твердо і невідступно при своїх правах.. Боярин.. кляв поганих смердів, але супротивлятися їм не мав смілості (Фр., VI, 1951, 41);
— Я була би стратила хліб, коли б була зважилася супротивитися підмові (Март., Тв., 1954, 448);
*Образно. Хилить [вітерець] до землі білі квіти ромену,.. тільки тирса супротивиться, підіймає вгору свої пружні ості (Скл., Святослав, 1959, 43).
Словник української мови (СУМ-11)