суспіль

СУ́СПІЛЬ, присл.

1. По всій поверхні; суцільно.

Усі села суспіль ніби залиті старими садками (Н.-Лев., II, 1956, 27).

2. Поряд, поруч.

Їхні хати стояли суспіль.

3. у знач. прийм., з оруд. в. та прийм. з. Уживається при вказуванні на просторову близькість, суміжність кого-, чого-небудь з кимсь, чимсь; біля, поряд, поруч.

Кумова хата стоїть суспіль з моєю (Сл. Гр.).

Значення в інших словниках

1. суспіль — су́спіль 1 прийменник незмінювана словникова одиниця су́спіль 2 прислівник незмінювана словникова одиниця  Орфографічний словник української мови
2. суспіль — присл. 1》 По всій поверхні; суцільно. 2》 Поряд, поруч. 3》 у знач. прикм., з оруд. в. та прикм. "з". Указує на просторову близькість, суміжність кого-, чого-небудь з кимсь, чимсь; біля, поряд, поруч.  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. суспіль — СУ́СПІЛЬ, присл. 1. По всій поверхні; суцільно. Усі села суспіль ніби залиті старими садками (І. Нечуй-Левицький); А по всій могилі – бур'ян – не суспіль, а острівками: буркун і катран, які до середини літа вигорають майже до чорноти, а також дрок...  Словник української мови у 20 томах
4. суспіль — I. ПО́РЯД (в одному ряді, на одній лінії, на однаковому рівні), РЯ́ДОМ, РЯДКО́М, ВРЯД (УРЯ́Д), О́БРУЧ розм. рідше, СУ́СПІЛЬ розм., ПО́МІЖ діал.; ПО́КОТОМ (на землі, на підлозі).  Словник синонімів української мови
5. суспіль — Су́спіль, присл.  Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
6. суспіль — Суспіль нар. 1) Вмѣстѣ, рядомъ. Кумова хата стоїть суспіль з моєю. Волч. у. 2) Сплошь. Поле суспіль засіяне буряками. Рк. Левиц.  Словник української мови Грінченка