суспільство
СУСПІ́ЛЬСТВО, а, с.
1. Сукупність людей, об’єднаних певними відносинами, обумовленими історично змінним способом виробництва матеріальних і духовних благ.
Жити в суспільстві і бути вільним від суспільства не можна (Ленін, 12, 1970, 96);
Народну творчість, як і всю культуру взагалі, слід розглядати в зв’язку з історією суспільства (Рильський, III, 1956, 142);
— Без інтелігенції, без науки неможливий розвиток суспільства (Тют., Вир, 1964, 42);
// яке. Певний економічний лад, а також відповідна надбудова.
У соціалістичному суспільстві нема місця для властивих капіталізмові суперечностей, конкуренції, безробіття, економічних криз (Ком. Укр., 12, 1958, 1);
Комуністичне суспільство; Капіталістичне суспільство; Первісне суспільство; Феодальне суспільство;
// Усі жителі певного краю, міста і т. ін.
«Енеїда» Котляревського не лише жартівливо-сатиричний переспів класичної поеми українською мовою, але й, так би мовити, переведення древньоримського зразка на звичаї й риси українського суспільства XVIII століття (Рильський, IX, 1962, 106);
Багатство сприяло посиленню політичної могутності верхівки новгородського суспільства (Іст. СРСР, І, 1956, 65);
// заст. Товариство, оточення.
Розмова стала голосніша й чутніша.. Усе суспільство повеселішало (Н.-Лев., V, 1966, 141).
2. біол. Група рослинних або тваринних організмів, що постійно чи тимчасово співіснують де-небудь; угруповання.
Словник української мови (СУМ-11)