суспільство
СУСПІ́ЛЬСТВО, а, с.
1. Сукупність людей, об’єднаних певними відносинами, обумовленими історично змінним способом виробництва матеріальних і духовних благ.
Жити в суспільстві і бути вільним від суспільства не можна (Ленін, 12, 1970, 96);
Народну творчість, як і всю культуру взагалі, слід розглядати в зв’язку з історією суспільства (Рильський, III, 1956, 142);
— Без інтелігенції, без науки неможливий розвиток суспільства (Тют., Вир, 1964, 42);
// яке. Певний економічний лад, а також відповідна надбудова.
У соціалістичному суспільстві нема місця для властивих капіталізмові суперечностей, конкуренції, безробіття, економічних криз (Ком. Укр., 12, 1958, 1);
Комуністичне суспільство; Капіталістичне суспільство; Первісне суспільство; Феодальне суспільство;
// Усі жителі певного краю, міста і т. ін.
«Енеїда» Котляревського не лише жартівливо-сатиричний переспів класичної поеми українською мовою, але й, так би мовити, переведення древньоримського зразка на звичаї й риси українського суспільства XVIII століття (Рильський, IX, 1962, 106);
Багатство сприяло посиленню політичної могутності верхівки новгородського суспільства (Іст. СРСР, І, 1956, 65);
// заст. Товариство, оточення.
Розмова стала голосніша й чутніша.. Усе суспільство повеселішало (Н.-Лев., V, 1966, 141).
2. біол. Група рослинних або тваринних організмів, що постійно чи тимчасово співіснують де-небудь; угруповання.
Значення в інших словниках
- суспільство — суспі́льство 1 іменник середнього роду велика сукупність людей, об'єднаних певними відносинами суспі́льство 2 іменник середнього роду група рослинних чи тваринних організмів, що співіснують Орфографічний словник української мови
- суспільство — 1. Відносно стійка система соціальних зв’язків і відносин між людьми на основі спільної діяльності, що склалась в процесі історичного розвитку, направлена на відтворення матеріальних умов існування і задоволення потреб;... Словник із соціальної роботи
- суспільство — Громадянство, громада, загал, г. спільнота; суспільність. Словник синонімів Караванського
- суспільство — [сусп’іл'ство] -ва, м. (на) -в'і Орфоепічний словник української мови
- суспільство — СУСПІ́ЛЬСТВО, а, с. 1. Сукупність людей, об'єднаних певними відносинами, зумовленими історично змінним способом виробництва матеріальних і духовних благ. Народну творчість, як і всю культуру взагалі, слід розглядати в зв'язку з історією суспільства (М. Словник української мови у 20 томах
- суспільство — -а, с. 1》 Сукупність людей, об'єднаних певними відносинами, обумовленими історично змінним способом виробництва матеріальних і духовних благ. || яке. Певний економічний лад, а також відповідна надбудова. Первісне суспільство. Феодальне суспільство. Великий тлумачний словник сучасної мови
- суспільство — У звичайному розумінні — сукупність мешканців певної країни; організована соціальна спільнота, яка характеризується доволі високим ступенем єдності, почуттям своєї відмінності від ін. Універсальний словник-енциклопедія
- суспільство — СУСПІЛЬСТВО — одна з основоположних категорій соціальної філософії, історії та соціології. 1) В широкому розумінні, С. — якісно відмінне від природи, багатомірне, внутрішньо розгалужене і водночас органічно цілісне утворення... Філософський енциклопедичний словник
- суспільство — ТОВАРИ́СТВО (група людей, що перебувають у тісних стосунках), КОМПА́НІЯ, ГРОМА́ДА, ВАТА́ГА, БЕ́СІДА розм., БРА́ТІЯ ірон., БРАТВА́ фам., БРА́ТТЯ заст., СУСПІ́ЛЬСТВО заст., ПАНІБРА́ТСТВО заст., КУМПА́НІЯ діал.; БОМО́НД (аристократичне); ША́ТІЯ зневажл. Словник синонімів української мови
- суспільство — Суспі́льство, -ва, -ву, -вом Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
- суспільство — рос. общество сукупність людей, об'єднаних певними відносинами, зумовленими історично змінним способом виробництва матеріальних і духовних благ. Eкономічна енциклопедія