1. Словник із соціальної роботи

суспільство

1. Відносно стійка система соціальних зв’язків і відносин між людьми на основі спільної діяльності, що склалась в процесі історичного розвитку, направлена на відтворення матеріальних умов існування і задоволення потреб; С. підтримується за допомогою звичаїв, традицій, законів і т.д. 2. За Ф.Тьоннісом – на відміну від громади, тип організації соціального життя з механічним зв’язком частин, які складають єдине ціле; характеризується відмінністю устремлінь його учасників, раціональним обміном, розрахунком, усвідомленням корисності і цінності. 3. В культурній антропології – група індивідів, що відрізняється особливою культурою (система цінностей, традиції) і існує незалежно від інших груп, тобто не є їх підгрупою. 4. Сукупність людей, які об’єднуються для задоволення певних потреб і інтересів.

англ. society; нім. Gesellschaft f=, -en; угор. társadalom; рос. общество.

Джерело: Словник із соціальної роботи на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. суспільство — суспі́льство 1 іменник середнього роду велика сукупність людей, об'єднаних певними відносинами суспі́льство 2 іменник середнього роду група рослинних чи тваринних організмів, що співіснують Орфографічний словник української мови
  2. суспільство — Громадянство, громада, загал, г. спільнота; суспільність. Словник синонімів Караванського
  3. суспільство — [сусп’іл'ство] -ва, м. (на) -в'і Орфоепічний словник української мови
  4. суспільство — СУСПІ́ЛЬСТВО, а, с. 1. Сукупність людей, об'єднаних певними відносинами, зумовленими історично змінним способом виробництва матеріальних і духовних благ. Народну творчість, як і всю культуру взагалі, слід розглядати в зв'язку з історією суспільства (М. Словник української мови у 20 томах
  5. суспільство — -а, с. 1》 Сукупність людей, об'єднаних певними відносинами, обумовленими історично змінним способом виробництва матеріальних і духовних благ. || яке. Певний економічний лад, а також відповідна надбудова. Первісне суспільство. Феодальне суспільство. Великий тлумачний словник сучасної мови
  6. суспільство — У звичайному розумінні — сукупність мешканців певної країни; організована соціальна спільнота, яка характеризується доволі високим ступенем єдності, почуттям своєї відмінності від ін. Універсальний словник-енциклопедія
  7. суспільство — СУСПІЛЬСТВО — одна з основоположних категорій соціальної філософії, історії та соціології. 1) В широкому розумінні, С. — якісно відмінне від природи, багатомірне, внутрішньо розгалужене і водночас органічно цілісне утворення... Філософський енциклопедичний словник
  8. суспільство — ТОВАРИ́СТВО (група людей, що перебувають у тісних стосунках), КОМПА́НІЯ, ГРОМА́ДА, ВАТА́ГА, БЕ́СІДА розм., БРА́ТІЯ ірон., БРАТВА́ фам., БРА́ТТЯ заст., СУСПІ́ЛЬСТВО заст., ПАНІБРА́ТСТВО заст., КУМПА́НІЯ діал.; БОМО́НД (аристократичне); ША́ТІЯ зневажл. Словник синонімів української мови
  9. суспільство — Суспі́льство, -ва, -ву, -вом Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  10. суспільство — СУСПІ́ЛЬСТВО, а, с. 1. Сукупність людей, об’єднаних певними відносинами, обумовленими історично змінним способом виробництва матеріальних і духовних благ. Словник української мови в 11 томах
  11. суспільство — рос. общество сукупність людей, об'єднаних певними відносинами, зумовленими історично змінним способом виробництва матеріальних і духовних благ. Eкономічна енциклопедія