суспільство

СУСПІЛЬСТВО — одна з основоположних категорій соціальної філософії, історії та соціології. 1) В широкому розумінні, С. — якісно відмінне від природи, багатомірне, внутрішньо розгалужене і водночас органічно цілісне утворення, що постає як сукупність історично сформованих способів і форм взаємодії та об'єднання (діяльності, відносин, поведінки, спілкування, регуляції, пізнання), в яких знаходить свій вияв всебічна і багаторівнева взаємозалежність людей. 2) У вузькому розумінні, С.: а) діахронічно чи синхронічно фіксований соціальний організм; б) відносно самостійний і цілісний момент такого організму; в) спільна основа, поле перетину і накладання індивідуальних дій людей (Тойнбі); г) корелят держави (громадянське С.). Як цілісність С. є предметом не лише історії, а й соціальної філософії та соціології. Проте на відміну від історії, що розглядає його переважно в діахронічному зрізі, та соціології, яка акцентує увагу на зрізі синхронічному, філософія визначає поєднання цих зрізів при вивченні С. як цілого. Філософія зорієнтована на з'ясування єдності, своєрідності всіх наріжних форм, рівнів і аспектів взаємовпливу та взаємоперетворення індивідного й соціального, розв'язання суспільних та особистісних (в їх взаємозалежності) смисложиттєвих проблем, вироблення орієнтирів екзистенційного характеру і виявлення таких умов вільної самоідентифікаціїта самореалізації людини, за яких зберігається і вдосконалюється С. як продукт взаємодії людей, система соціальних зв'язків, що утворює основу і середовище власне людської життєдіяльності. Саме під таким кутом зору філософія розглядає єдність С. з природою (історія при цьому постає як частина історії природи, олюднення природи та своєрідність С. щодо неї); особливості С. як сукупності індивідів, що об'єднуються для задоволення "соціальних інстинктів" (Аристпотпель); відмінності "природного стану" співіснування людей та стану громадянського, "суспільно-договірного" (Гоббс, Локк, Шефтсбері, Мандевіль, Г'юм, Мейн, Тьонніс, Дюркгейм, Варт, Вебер); дистинкцію доіндустріального, індустріального та постіндустріального суспільства (Арон, Ростоу, Велл, Гелбрейт, Кан, Тоффлер); С. як сукупність цивілізацій (Данилевський, Тойнбі, Шпенглер); співвідношення С. взагалі та суспільно-економічних формацій як його якісно визначених історичних ступенів розвитку (Маркс, марксизм). Сучасному етапові властиве некласичне розуміння С., для якого характерне співіснування найрізноманітніших підходів до вивчення С. При цьому намагання знайти прийнятне для всіх цих підходів визначення С. призводить до вельми абстрактного тлумачення С. як всеохопної системи, яка окреслюється граничними умовами соціальності як смислової комунікації, а в просторовому вимірі постає як "світове", "планетарне". За таких умов необхідним, врівноважуючим цей уніфікаційний аспект розгляду С. доповненням є здавна притаманна історичній науці "мультиплікативна" характеристика С., яка формується не відкиданням розбіжностей різних підходів, а навпаки — їх врахуванням, що уможливлює осягнення С. в усій його складності і багатстві виявів.

І. Бойченко

Джерело: Філософський енциклопедичний словник на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. суспільство — Суспі́льство, -ва, -ву, -вом Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  2. суспільство — СУСПІ́ЛЬСТВО, а, с. 1. Сукупність людей, об’єднаних певними відносинами, обумовленими історично змінним способом виробництва матеріальних і духовних благ. Словник української мови в 11 томах
  3. суспільство — ТОВАРИ́СТВО (група людей, що перебувають у тісних стосунках), КОМПА́НІЯ, ГРОМА́ДА, ВАТА́ГА, БЕ́СІДА розм., БРА́ТІЯ ірон., БРАТВА́ фам., БРА́ТТЯ заст., СУСПІ́ЛЬСТВО заст., ПАНІБРА́ТСТВО заст., КУМПА́НІЯ діал.; БОМО́НД (аристократичне); ША́ТІЯ зневажл. Словник синонімів української мови
  4. суспільство — [сусп’іл'ство] -ва, м. (на) -в'і Орфоепічний словник української мови
  5. суспільство — СУСПІ́ЛЬСТВО, а, с. 1. Сукупність людей, об'єднаних певними відносинами, зумовленими історично змінним способом виробництва матеріальних і духовних благ. Народну творчість, як і всю культуру взагалі, слід розглядати в зв'язку з історією суспільства (М. Словник української мови у 20 томах
  6. суспільство — суспі́льство 1 іменник середнього роду велика сукупність людей, об'єднаних певними відносинами суспі́льство 2 іменник середнього роду група рослинних чи тваринних організмів, що співіснують Орфографічний словник української мови
  7. суспільство — Громадянство, громада, загал, г. спільнота; суспільність. Словник синонімів Караванського
  8. суспільство — рос. общество сукупність людей, об'єднаних певними відносинами, зумовленими історично змінним способом виробництва матеріальних і духовних благ. Eкономічна енциклопедія
  9. суспільство — 1. Відносно стійка система соціальних зв’язків і відносин між людьми на основі спільної діяльності, що склалась в процесі історичного розвитку, направлена на відтворення матеріальних умов існування і задоволення потреб;... Словник із соціальної роботи
  10. суспільство — -а, с. 1》 Сукупність людей, об'єднаних певними відносинами, обумовленими історично змінним способом виробництва матеріальних і духовних благ. || яке. Певний економічний лад, а також відповідна надбудова. Первісне суспільство. Феодальне суспільство. Великий тлумачний словник сучасної мови
  11. суспільство — У звичайному розумінні — сукупність мешканців певної країни; організована соціальна спільнота, яка характеризується доволі високим ступенем єдності, почуттям своєї відмінності від ін. Універсальний словник-енциклопедія