сусідин

СУСІ́ДИН, а, е. Прикм. до сусі́д і сусі́да; належний сусідові, сусіді.

Це був Семен, сусідин Мотрин син (Гр., Без хліба, 1958, 44);

Як несамовита вибігла вона з хати й трохи не впала, — огонь обняв кругом сусідин хлівець (Мирний, І, 1954, 69);

Ще до всього й дома клопіт: на току сусідині кури в снопах, прийшли з череди вівці.. — хвора одна (Головко, II, 1957, 198).

Значення в інших словниках

1. сусідин — сусі́дин прикметник  Орфографічний словник української мови
2. сусідин — СУСІ́ДИН, а, е. Прикм. до сусі́д і сусі́да; належний сусідові, сусіді. Це був Семен, сусідин Мотрин син (Б. Грінченко); Як несамовита вибігла вона з хати й трохи не впала, – огонь обняв кругом сусідин хлівець (Панас Мирний); Ще до всього й дома клопіт...  Словник української мови у 20 томах
3. сусідин — -а, -е. Прикм. до сусід і сусіда. || Належний сусідові, сусіді.  Великий тлумачний словник сучасної мови
4. сусідин — Сусідин, -на, -не Сосѣдовъ, сосѣдкинъ. Оце, каже, попова хата, це — Трохимова, а це кумова, а це сусідина. Рудч. Ск. І. 174.  Словник української мови Грінченка