сухотниця

СУХО́ТНИЦЯ, СУХІ́ТНИЦЯ, і, ж., заст. Жін. до сухо́тник, сухі́тник.

У своїй прозорій жовтизні вони [клени] нагадували рум’янець сухотниці (Коцюб., II, 1955, 248);

*Образно. Журить осінь-сухітниця сонечко, бо нема в ній весняних надій (Л. Укр., І, 1951, 226);

*У порівн. — Чи ти, часом, не хворієш? — запитала згодом Ганна, пильно дивлячись на подругу. — Розшарілася, пашиш, як сухотниця… (Гончар, Таврія, 1952, 356).

Значення в інших словниках

1. сухотниця — сухо́тниця іменник жіночого роду, істота розм.  Орфографічний словник української мови
2. сухотниця — СУХО́ТНИЦЯ, СУХІ́ТНИЦЯ, і, ж., заст. Жін. до сухо́тник, сухі́тник. У своїй прозорій жовтизні вони [клени] нагадували рум'янець сухотниці (М. Коцюбинський); * Образно. Журить осінь-сухітниця сонечко, бо нема в ній весняних надій (Леся Українка).  Словник української мови у 20 томах
3. сухотниця — сухітниця, -і, заст. Жін. до сухотник, сухітник.  Великий тлумачний словник сучасної мови