сухуватий

СУХУВА́ТИЙ, а, е. Трохи сухий.

М’якуш в «Угорки» [сливи] сухуватий (Укр. страви, 1957, 303);

Там, де майже не видно було вже моря, зустрічались полин.. та ще якісь сухуваті квіти без запаху (Збан., Мор. чайка, 1959, 124);

На його довгобразому, сухуватому обличчі, в карих розумних очах було стільки вдоволення і щастя, що всі, хто ждав його на подвір’ї, мимоволі заусміхалися (Збан., Сеспель, 1961, 121);

Мовчазний, трошки сухуватий, бухгалтер Йосиф Бондар, тепер, здавалося мені, був найкращою людиною (Томч., Закарп. опов., 1953, 128).

Значення в інших словниках

1. сухуватий — сухува́тий прикметник  Орфографічний словник української мови
2. сухуватий — див. худий  Словник синонімів Вусика
3. сухуватий — СУХУВА́ТИЙ, а, е. Трохи сухий. М'якуш в “Угорки” [сливи] сухуватий (з наук.-попул. літ.); Там, де майже не видно було вже моря, зустрічались полин .. та ще якісь сухуваті квіти без запаху (Ю.  Словник української мови у 20 томах
4. сухуватий — -а, -е. Трохи сухий.  Великий тлумачний словник сучасної мови
5. сухуватий — Сухува́тий, -та, -те  Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
6. сухуватий — Сухуватий, -а, -е 1) Суховатый. 2) Худощавый. А я хлопець сухуватий в свого батька вдався. Лукаш. 126.  Словник української мови Грінченка