сухувато

СУХУВА́ТО. Присл. до сухува́тий.

У дорозі, на людях, Бурдило тримався сухувато (Тулуб, Людолови, II, 1957, 439);

Першою виступила прокурор. Вона говорила недовго, дещо офіційно і навіть, як здавалося Василю Архиповичу, сухувато (Дор., Не повтори.., 1968, 257);

// у знач. присудк. сл. Трохи сухо.

— Ось! — якомога тихше сказала Оленка, подаючи книгу. — Напочатку.. сухувато, але ти не бійся, читай далі (Кучер, Трудна любов, 1960, 455).

Значення в інших словниках

1. сухувато — сухува́то прислівник незмінювана словникова одиниця  Орфографічний словник української мови
2. сухувато — СУХУВА́ТО. Присл. до сухува́тий. У дорозі, на людях Бурдило тримався сухувато (З. Тулуб); Першою виступила прокурор. Вона говорила недовго, дещо офіційно і навіть, як здавалося Василю Архиповичу, сухувато (П. Дорошко); // у знач. пред. Трохи сухо. – Ось!...  Словник української мови у 20 томах
3. сухувато — Присл. до сухуватий. || у знач. присудк. сл.  Великий тлумачний словник сучасної мови