сухувато
СУХУВА́ТО. Присл. до сухува́тий.
У дорозі, на людях, Бурдило тримався сухувато (Тулуб, Людолови, II, 1957, 439);
Першою виступила прокурор. Вона говорила недовго, дещо офіційно і навіть, як здавалося Василю Архиповичу, сухувато (Дор., Не повтори.., 1968, 257);
// у знач. присудк. сл. Трохи сухо.
— Ось! — якомога тихше сказала Оленка, подаючи книгу. — Напочатку.. сухувато, але ти не бійся, читай далі (Кучер, Трудна любов, 1960, 455).
Джерело:
Словник української мови (СУМ-11)
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- сухувато — сухува́то прислівник незмінювана словникова одиниця Орфографічний словник української мови
- сухувато — СУХУВА́ТО. Присл. до сухува́тий. У дорозі, на людях Бурдило тримався сухувато (З. Тулуб); Першою виступила прокурор. Вона говорила недовго, дещо офіційно і навіть, як здавалося Василю Архиповичу, сухувато (П. Дорошко); // у знач. пред. Трохи сухо. – Ось!... Словник української мови у 20 томах
- сухувато — Присл. до сухуватий. || у знач. присудк. сл. Великий тлумачний словник сучасної мови