сфальшований
СФАЛЬШО́ВАНИЙ, а, е. Дієпр. пас. мин. ч. до сфальшува́ти.
[Тарас:] Дрижіть, бо час карає за неправду, за кожне кривдне слово, за рядок, сфальшо-ваний проти путів [путей] народних (Голов., Драми, 1958, 114);
//
у знач. прикм. — Хоч і знав я запопадливість хоробливу, ощадність і безсердечність своєї матері — однак.., що вона допускалася найгрубшого лихварства, заслоняючись до того й моїм сфальшованим підписом, — я не міг сподіватися (Коб., III, 1956, 214);
Сфальшований паспорт.
Словник української мови (СУМ-11)