схилятися
СХИЛЯ́ТИСЯ, я́юся, я́єшся, недок., СХИЛИ́ТИСЯ, схилю́ся, схи́лишся, док.
1. Змінювати своє пряме положення на похиле, нагинаючись, опускаючись.
Делікатні гілки смерек-ялин схиляються вниз (Н.-Лев., II, 1956, 415);
Дуби схилялися над урвищем, і вітер збивав на них зелену піну (Тют., Вир, 1964, 434);
Варвара вже не сміялась. Лиш груди в неї все ще скакали, а голова схилилася низько (Коцюб., II, 1955, 172);
Вона [чаша] важко схилилась набік і впала на підлогу (Донч., III, 1956, 61);
Величезна залізобетонна будівля.. тільки схилилася набік на розтрощених [бомбою] колонах (Ткач, Плем’я.., 1961, 19);
// на кого — що, над ким — чим, до кого — чого. Змінюючи пряме положення на похиле, притулятися, наближатися до кого-, чого-небудь або спиратися на когось, щось.
Уляна теж схиляється до малюнка, придивляється до нього (Стельмах, І, 1962, 145);
Сидить батько кінець стола, На руки схилився, Не дивиться на світ божий: Тяжко зажурився (Шевч., І, 1963, 25);
Старі ж радяться з сватами, а Данило схилився до мене близенько (Вовчок, І, 1955, 63);
Коло стола.. сидить молода дівчина,; вона схилилась над шиттям (Л. Укр., III, 1952, 473);
Мотря мовчки сиділа, схилившись на Христю (Мирний, IV, 1955, 165);
Вона підійшла і схилилася над Юрою (Смолич, II, 1958, 7);
Самотній чабан з далекого берега, схилившись на гирлигу, дививсь, як шалапутна ота дівчина море перебродить (Гончар, Тронка, 1963, 225);
// Згинаючись, нахилятися.
Батько скидає піджак, сорочку, підперезується рушником і схиляється над водою (Донч., V, 1957, 15);
Палиця випала з його руки, і він швидко схилився, щоби підняти її (Фр., VII, 1951, 17);
Черниш бачив, як упав Брянський, але не зупинився, і ніхто не зупинився. Всі, схилившись, мчали вперед, і всі щось кричали в диму й чаді (Гончар, III, 1959, 119);
Михайло схилився, підняв гроші, стояв і дивився на батькове обличчя, наче намагався вгадати, що трапилося з няньом (Томч., Жменяки, 1964, 71);
// Робити уклін на знак привітання, поваги.
[Xуса:] Ти, значить, зрадила мене, що хочеш розлуку брати?.. [Йоганна (схиляється перед ним):] Ні, мій мужу й пане, прошу тебе, забудь мені те слово (Л. Укр., III, 1951, 164);
Зразу ж я дав зрозуміти, хто я, і тиранові слуги Переді мною схилились (Зеров, Вибр., 1966, 305).
Голова́ схиля́ється (схили́лася) на гру́ди — голова нахиляється так, що торкається грудей.
Кутузов важко зітхнув, голова схилилася на груди (Кочура, Зол. грамота, 1960, 297);
Схиля́тися (схили́тися) на колі́но (на колі́на) — опускатися, ставати на коліно (на коліна).
Швидко підходить [Гаральд] до Інгігерди і схиляється перед нею на одне коліно (Коч., III, 1956, 25);
Потім він знайшов убитого Ван-Ліна під кедром і схилився перед ним на коліна (Довж., І, 1958, 124).
◊ День схиля́ється (схили́вся) [до ве́чора (на ве́чір)] — кінчається день, настає вечір.
День тим часом схиляється до вечора, надходить умовлена година (Ю. Янов., II, 1958, 205);
День схиляється на вечір, По ярах синіє мла (Мур., Хороші сусіди, 1948, 37);
Схилився тоскно день над баштами Версаля (Сос., І, 1957, 281);
Со́нце схиля́ється (схили́лося) на за́хід (до о́брію, на́две́чір і т. ін.) —сонце сідає, спускається до обрію.
Уже сонце схилялось на захід, як прибули з ярмарку Кость та Настя (Вас., II, 1959, 192);
Сонце схилялось надвечір (Баш, Надія, 1960, 155);
Сонце вже зовсім схилилось до обрію (Збан., Доля, 1961, 31);
Сонце вже геть схилилося з полудня, коли з високого верха в тухольську долину спускалося знайоме нам ловецьке товариство (Фр., VI, 1951, 23).
2. перед ким — чим, перен. Підкорятися, переставати чинити опір кому-, чому-небудь; визнавати чию-небудь волю або якусь силу і т. ін.
Ще раз схиляється Хо перед силою, вищою й сильнішою від сили страху (Коцюб., І, 1955, 175);
Погляньте: на борню Радянська йде Країна, Народів дружбою велика і міцна, І воля Партії веде її орлина, І перед ворогом не схилиться вона! (Рильський, II, 1960, 181);
Не міг він стерпіти, щоб жінка і дружина його не схилилась перед ним, — це принизило б його (Горький, II, перекл. Ковганюка, 1952, 306);
В’язні не втрачали надії вирватися на свободу, не схилялися перед жорстокою долею (Хижняк, Тамара, 1959, 209);
// Визнавати чий-небудь авторитет, виявляти глибоку повагу до когось, чогось.
— Схиляюся покірно перед твоїм фінансовим генієм (Гр., II, 1963, 40);
[Ромодан:] Коли людина занадто схиляється перед авторитетами, це зв’язує її волю, навіть породжує боягузтво та потворне чинопочитання (Корн., II, 1955, 304);
Не лише молоді, а й Вишня, Дніпровський, Йогансен схилялись перед талантом Куліша (Мас., Роман.., 1970, 113).
3. до чого, перен. Надавати перевагу чому-небудь, визнавати, приймати щось (певну думку, переконання, спосіб дій і т. ін.).
..пролетаріатові вигідно підтримати ту частину буржуазної демократії, яка схиляється до революційного способу дій, а не торгашества.. (Ленін, 11, 1970, 176);
Обмеженість і вузькість літературного життя.. примусили мене все більше і більше схилятися до кінематографії як до наймасовішого, найдемократичнішого мистецтва (Довж., І, 1958, 19);
Рослинний орнамент індійського килима тяжіє до живої природи; рослинний орнамент наших народів схиляється до символіки, він більш геометризований і стилізований (Вол., Дні.., 1958, 30);
Астрофізики схиляються до думки про те, що енергія квазарів має гравітаційну природу (Ком. Укр., 3, 1970, 28);
В останні роки радянські вчені дедалі більше схиляються до висновку, що процес становлення нової української літератури починається не з видання «Енеїди», а дещо раніше — з середини XVIII ст. (Рад. літ-во, 5, 1968, 55).
Схиля́тися (схили́тися) на бік (рідко на руч, на ко́ри́сть) кого, чий, чию — надавати перевагу кому-побудь, приставати до чиєїсь думки, підтримувати когось.
Гадки розділилися. Йон з Прохірою стояли на першому проекті та покладали надію на службу божу; Маріуца схилялася на Йочів бік (Коцюб., І, 1955, 275);
Громада почала схилятися на руч Грицькову (Мирний, III, 1954, 50);
Улас, що насумрено слухав ті суперечки, в рішучу хвилину, коли збори схилялися на користь Гната, подав і від себе слово (Горд., II, 1959, 249).
◊ Се́рце (се́рцем) схиля́ється (схи́литься) до кого — чого — хто-небудь прихильно ставиться до когось, чогось.
[Мар’яна:] Та воно якось і кохать простого парубка не пристало тепер; до козаків скорій серце схиляється (Вас., III, 1960, 11);
Нині до мислі правдивої серцем уважним схилися: Знання нове намагається слуху твого доступитись (Зеров, Вибр., 1966, 189).
4. на що, до чого, перен. Давати згоду на що-небудь; піддаючись умовлянням, переконанням, приставати на щось.
Схилялася на Жигайову пропозицію тільки Ганна Федорівна (Шиян, Баланда, 1957, 72);
Він радив.. оглянути дівчину.. Дехто потакував йому, і навіть Прохіра, щоб вийти з прикрого становища, схилилася до Йочового способу (Коцюб., І, 1955, 277).
Словник української мови (СУМ-11)