схилятися
СХИЛЯ́ТИСЯ, я́юся, я́єшся, недок., СХИЛИ́ТИСЯ, схилю́ся, схи́лишся, док.
1. Змінювати своє пряме положення на похиле, нагинаючись, опускаючись.
Делікатні гілки смерек-ялин схиляються вниз (І. Нечуй-Левицький);
Дуби схилялися над урвищем, і вітер збивав на них зелену піну (Григорій Тютюнник);
Варвара вже не сміялась. Лиш груди в неї все ще скакали, а голова схилилася низько (М. Коцюбинський);
Вона [чаша] важко схилилась набік і впала на підлогу (О. Донченко);
Величезна залізобетонна будівля .. тільки схилилася набік на розтрощених [бомбою] колонах (Д. Ткач);
// на кого – що, над ким – чим, до кого – чого. Змінюючи пряме положення на похиле, притулятися, наближатися до кого-, чого-небудь або спиратися на когось, щось.
Уляна теж схиляється до малюнка, придивляється до нього (М. Стельмах);
Сидить батько кінець стола, На руки схилився, Не дивиться на світ божий: Тяжко зажурився (Т. Шевченко);
Старі ж радяться з сватами, а Данило схилився до мене близенько (Марко Вовчок);
Коло стола .. сидить молода дівчина; вона схилилась над шиттям (Леся Українка);
Мотря мовчки сиділа, схилившись на Христю (Панас Мирний);
// Згинаючись, нахилятися.
Батько скидає піджак, сорочку, підперезується рушником і схиляється над водою (О. Донченко);
Палиця випала з його руки, і він швидко схилився, щоби підняти її (І. Франко);
Черниш бачив, як упав Брянський, але не зупинився, і ніхто не зупинився. Всі, схилившись, мчали вперед, і всі щось кричали в диму й чаді (О. Гончар);
Михайло схилився, підняв гроші, стояв і дивився на батькове обличчя, наче намагався вгадати, що трапилося з няньом (М. Томчаній);
// Робити уклін на знак привітання, поваги.
[Хуса:] Ти, значить, зрадила мене, що хочеш розлуку брати?.. [Йоганна (схиляється перед ним):] Ні, мій мужу й пане, прошу тебе, забудь мені те слово (Леся Українка);
Зразу ж я дав зрозуміти, хто я, і тиранові слуги Переді мною схилились (М. Зеров, пер. з тв. Овідія).
2. перед ким – чим, перен. Підкорятися, переставати чинити опір кому-, чому-небудь; визнавати чию-небудь волю або якусь силу і т. ін.
Ще раз схиляється Хо перед силою, вищою й сильнішою від сили страху (М. Коцюбинський);
В'язні не втрачали надії вирватися на свободу, не схилялися перед жорстокою долею (А. Хижняк);
// Визнавати чий-небудь авторитет, виявляти глибоку повагу до когось, чогось.
– Схиляюся покірно перед твоїм фінансовим генієм (Б. Грінченко);
[Ромодан:] Коли людина занадто схиляється перед авторитетами, це зв'язує її волю, навіть породжує боягузтво та потворне чинопочитання (О. Корнійчук);
Не лише молоді, а й Вишня, Дніпровський, Йогансен схилялись перед талантом Куліша (Т. Масенко).
3. до чого, перен. Надавати перевагу чому-небудь, визнавати, приймати щось (певну думку, переконання, спосіб дій і т. ін.).
Обмеженість і вузькість літературного життя .. примусили мене все більше і більше схилятися до кінематографії як до наймасовішого, найдемократичнішого мистецтва (О. Довженко);
Рослинний орнамент індійського килима тяжіє до живої природи; рослинний орнамент наших народів схиляється до символіки, він більш геометризований і стилізований (І. Волошин);
Астрофізики схиляються до думки про те, що енергія квазарів має гравітаційну природу (з публіц. літ.);
В останні роки вчені дедалі більше схиляються до висновку, що процес становлення нової української літератури починається не з видання “Енеїди”, а дещо раніше – з середини XVIII ст (з наук. літ.).
4. на що, до чого, перен. Давати згоду на що-небудь; піддаючись умовлянням, переконанням, приставати на щось.
Схилялася на Жигайову пропозицію тільки Ганна Федорівна (А. Шиян);
Він радив .. оглянути дівчину .. Дехто потакував йому, і навіть Прохіра, щоб вийти з прикрого становища, схилилася до Йочового способу (М. Коцюбинський).
Опуска́тися (става́ти, схиля́тися, устава́ти, преклоня́ти і т. ін.) / опусти́тися (ста́ти, схили́тися, уста́ти, преклони́ти, упа́сти і т. ін.) на колі́на (навко́лішки) <�Схиля́ти / схили́ти колі́на> див. опуска́тися.
◇ Зе́мно (ни́зько, низе́нько) кла́нятися (вклоня́тися, поклоня́тися) / уклони́тися (вклони́тися, схили́тися) <�Кла́нятися / уклони́тися (вклони́тися) у по́яс> див. кла́нятися;
Се́рце приверта́ється (го́рнеться, пригорта́ється, хи́литься, схиля́ється і т. ін.) / приверну́лося (пригорну́лося, схили́лося і т. ін.) див. се́рце;
Схиля́ти го́лову (схиля́тися) / схили́ти го́лову (схили́тися) в дозе́мному (низько́му, глибо́кому і т. ін.) укло́ні див. схиля́ти;
(1) Схиля́тися / схили́тися на бік (рідко на руч, на ко́ри́сть) кого, чий, чию – надавати перевагу кому-побудь, приставати до чиєїсь думки, підтримувати когось.
Гадки розділилися. Йон з Прохірою стояли на першому проекті та покладали надію на службу Божу; Маріуца схилялася на Йочів бік (М. Коцюбинський);
Громада почала схилятися на руч Грицькову (Панас Мирний);
Улас, що насумрено слухав ті суперечки, в рішучу хвилину, коли збори схилялися на користь Гната, подав і від себе слово (К. Гордієнко).
Словник української мови (СУМ-20)