сценічний
СЦЕНІ́ЧНИЙ, а, е.
1. Прикм. до сце́на 1.
Перемежаючи виступи живих виконавців кінороликами, студія створює повне враження присутності всіх виконавців на сценічній площадці (Мист., 6, 1955, 24);
Сценічні механізми.
2. Пов’язаний зі сценою, театром, театральним мистецтвом, театральною діяльністю.
Постанова [від 7 квітня 1919 р.] зобов’язувала всіх сценічних.. працівників РРФСР, незважаючи на стать і вік, стати на облік на випадок потреби.. використання за фахом для обслуговування фронту і тилу Червоної Армії (Мист., 5, 1957, 6);
Слід відзначити особливу роль танцю як дійового засобу сценічної характеристики персонажів (Укр. клас. опера, 1957, 28);
Сценічне мистецтво;
// Характерний, придатний для сцени, театру.
Окремою, дуже важливою галуззю мистецтва слова є сценічне, а також декламаційне мовлення (Розв. мов соц. націй, 1967, 186);
Актор повинен уміти тримати себе на сцені, мусить знати закони сценічної дії і володіти ними (З глибин душі, 1959, 68);
[Гавкун (до Василя):] Іще не забудьте, щоб ваша драма була сценічна. Надайте більш руху, більше дії, розмаїтості в декораціях (Сам., II, 1958, 106);
Сценічна зовнішність;
// Який зображується на сцені, в театрі.
Сценічний образ старого шахтаря Макара Діброви, створений А. Бучмою в Київському драматичному театрі ім. Ів. Франка, належить до найкращих досягнень акторського мистецтва (Іст. укр. літ., II, 1956, 322);
// Признач. для сцени, театру.
У поняття сценічного одягу входять комплект куліс — звичайно 3-4 пари — і така ж кількість падуг, яку можна змінювати залежно від розмірів сцени (Мист., 1, 1969, 38);
Сценічна література.
3. Як на сцені, у театрі.
Як шафери поклали на голови [молодих] вінці, вони стали схожі на цариць Шехерезади, так багато було сценічного в їх зрості, в їх оригінальній полуденній красі (Н.-Лев., І, 1956, 373).
Словник української мови (СУМ-11)