сюжетик
СЮЖЕ́ТИК, у, ч., зневажл. Те саме, що сюже́т.
Кволі, спрощені сюжетики (а навіть вони є не в усіх віршах) нічого, крім шкоди, не можуть принести поезїі для дітей (Літ. газ., 15.XII 1959, 2);
Кожної зустрічі Олесь Васильович, лукаво мружачись, запитував: — Ну як, є сюжетик? (Донч., VI, 1957, 621).
Словник української мови (СУМ-11)